Спасибі
за щасливе життя!
Моя бабуся показала мені фронтові
трикутники, пожовклі від часу, наповнені щирою правдою про найбільшу трагедію
людства – Велику Вітчизняну війну. Їх писав з фронту мій прапрадідусь, лейтенант Федір Сергійович
Ковтун, який загинув під час звільнення нашої країни від фашистських
загарбників. Листи з фронту розкрили
велич душі Ковтуна Ф.С., його любов до Батьківщини та рідних. Листаєш
пожовклі фронтові трикутники, і перед очима
проходять картини тих страшних днів.
В листах – живі слова із минулого в майбутнє. Голос, якому ніколи не
затихнути з роками. В кожній строчці – незгасна спрага життя! Яка ніжна і віддана любов до матері, дружини, доньки! Як чітко бачить він
майбутнє щасливе життя, в якому йому не судилося жити!
Фронтові
дороги Великої Вітчизняної війни… Скільки людських доль залишили свій слід на
цьому полотні. Вам, дорогі ветерани,
дістався їх гіркий пил під час відступів, солодкий запах польових квітів
просторів рідної землі, що звільнялася від фашистської нечисті. Говорять, що
кожне покоління має писати власну історію. Ковтун Федір Сергійович написав свою
– мужню, яскраву, красиву, гідну поваги…
Ми,
молоде покоління, вдячні всім ветеранам,
Вам, Федоре Ковтун, за ратний подвиг, Ваше ім’я на Меморіалі Слави назавжди
залишиться в пам’яті народній. Ваші листи розкрили нам Вашу велику світлу
душу справжнього героя рідної батьківщини. Неможливо уявити, як під шум
канонад, вибухи снарядів, у засипаних фронтових окопах, можна було писати сповнені такої життєвої сили листи. Про що ж думали Ви в останні хвилини свого
життя? Завдячуючи таким патріотам, як Ви, була здобута перемога в тій страшній
війні.
Квітнуть весною поряд з меморіалом,
де покоїться прах героїв війни, каштани, і звично виводять свої трелі українські
солов’ї. Життя, заради якого боролися Ви, шановні ветерани, продовжується…
Стрижеус Микола
На конкурс «Напиши листа ветерану»
| 
